Закон України «Про засади державної регіональної політики» набув чинності ще у березні 2015 року, але до цього часу значна кількість державних діячів так і не зрозуміла, що регіональна політика (англійською «Policy») не співпадає з політичною діяльністю (англійською «Politics»), що сутність ДРП – це забезпечення високого рівня якості життя людей незалежно від місця проживання! І що це повинно відбуватись з урахуванням природних, історичних, економічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної і культурної самобутності!

ДРП передбачає перехід від надмірно централізованої моделі та галузевого «низхідного» підходу, які панували раніше, до збалансованої багаторівневої системи управління регіональним розвитком. При цьому основний акцент полягає у тому, щоб задіяти недостатньо реалізований потенціал в усіх регіонах шляхом максимального залучення до спільної роботи усіх важливих суб'єктів регіонального розвитку. Саме це повинно стати підґрунтям для Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2027 року, регіональних стратегій розвитку і планів їх реалізації у 2021-2023 роках, розробку яких сьогодні вже розпочали центральні і регіональні органи виконавчої влади.

Я хотів би звернути увагу на серйозну проблему, від вирішення якої залежить ефективність ДРП: на законодавчому рівні в Україні вже сформована європейська система державної регіональної політики, але втілення її проводиться поки що фрагментарно. Наприклад: у 2014 році було ухвалено Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2020 року, але до цього часу так і не було профінансовано визначені в ній заходи для досягнення загальноукраїнських цілей, зокрема: для забезпечення єдності українського простору, загальноукраїнської солідарності та міжрегіональної співпраці.

Аналогічно проблемна ситуація з фінансуванням проектів за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку: з одного боку чіткі норми положення про відбір проектів, а з другого наявність непрозорого визначення проектів для фінансування, а часом лобізму окремих політичних діячів, державних службовців чи інших учасників комісій з оцінки та відбору проектів. В результаті замість розвиткових проектів, які створюють нові робочі місця отримуємо заміну вікон і латання дахів адміністративних будівель.

Ще одне болюче питання: державна підтримка розвитку проблемних територій – адже сьогодні це не лише важкодоступні гірські території, а й зони вздовж лінії розмежування на Донбасі і взагалі усі прикордонні території з РФ. Шлях вирішення цієї проблеми: прийняття нової редакції закону «Про стимулювання розвитку регіонів».

Законодавче забезпечення ДРП є взагалі першочерговим напрямком діяльності Групи радників з впровадження державної регіональної політики в Україні Програми «U-LEAD з Європою» і ми сподіваємось, що новообраний склад Верховної Ради України скористається можливостями і європейським досвідом, носіями якого виступають наші експерти. Ми чекаємо такої співпраці на усіх рівнях – адже робота фахівців Групи радників спрямована на посилення спроможності ключових суб’єктів впровадження ДРП, як на національному, так і на регіональному й місцевому рівнях. При цьому ми готові допомагати впроваджувати весь спектр інструментів регіонального розвитку, добре розуміючі необхідність їх адаптації у відповідності до індивідуальних особливостей кожного з регіонів України.

Українському ТОП-менеджменту дуже важливо зрозуміти, що державна регіональна політика – це нероздільний процес, який починається з усвідомлення потреб громадян і закінчується задоволенням цих потреб. Іншими словами, політика починається і закінчується «в народі» і помилковою є точка зору, що політика це справа лише уряду. В якості підстави для такого твердження вказується те, що політика знаходиться за межами тих знань, які зазвичай мають громадяни: про державні потреби, наявні фінансові ресурси та процеси управління ними. Вважається, що тільки центральний уряд може скласти такий баланс при розробці політики. Дійсно, саме уряд враховує в процесі розробки політики побажання громадян і встановлює для політики ідеологічні рамки. Тож уряд є важливим гравцем в політиці і усвідомлення цього дуже часто призводить до необґрунтованого виправдання розриву між політикою і громадянами, коли центральний уряд виступає в ролі мислителів («верхів» або «центру»), які все визначають, а громадянам залишається роль «низів». В результаті отримуємо ситуацію, коли «центр» витрачає свої зусилля на вдосконалення інструментів політики, не враховуючи реалій на місцях.

Потрібно визнати, що органи місцевого самоврядування дуже часто віддають перевагу вирішенню лише поточних потреб своєї громади і приділяють недостатню увагу стратегічним питанням розвитку. Але регіональний та місцевий розвиток не обмежується будівництвом хороших шкіл і дитячих садочків – розвиток це, перш за все, забезпечення економічного зростання! І вже за рахунок надходження податків, які зростатимуть завдяки розвитку економіки, вирішення питань ремонту та будівництва шкіл і дитячих садків.

Питання визначення ефективного співвідношення зусиль, спрямованих на вирішення поточних проблем і досягнення стратегічних цілей є типовими не лише для України, а й для країн ЄС. Для пошуку оптимальних рішень у цій сфері Європейська Комісія регулярно організовує «Діалоги з громадянами» за участі членів Комісії, депутатів Європейського Парламенту, національних урядів, місцевих та регіональних органів влади та представників громадянського суспільства. Застосування цього інструменту допомагає зробити процес планування більш якісним і отримати у підсумку кращі результати втілення ДРП.

В умовах відсутності загальнодержавної стратегії розвитку України, Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 року (ДСРР2020) фактично є єдиним документом національного рівня, що визначає довгострокові цілі та пріоритети розвитку в масштабах всієї країни та регіонів. Наразі на державному рівні розпочато новий семирічний цикл стратегування регіонального розвитку на період 2021-2027 роки. Нова ДСРР2027 не повинна перетворитися на певний «фетиш» та автономно існувати як документ Мінрегіону. Вона має бути реальним інструментом державної регіональної політики та елементом архітектури єдиної системи стратегічного планування на рівні держави, регіонів та територіальних громад. Формування нової ДСРР2027 вимагає партнерства, координації зусиль та спільної роботи центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування та їх об’єднань, бізнесу, науки, громадськості задля формування консолідованого уявлення майбутнього розвитку регіонів та держави. В умовах зовнішньої агресії, втрати частини території, геополітичних та внутрішньо економічних викликів ДСРР2027 повинна базуватися на чіткому уявленні про цілі бажаних стратегічних змін, шляхи, механізми трансформації регіонального розвитку та наявні необхідні ресурси для їх втілення. Ефективна реалізація ДСРР2027 неможлива без системи моніторингу та оцінки результативності впровадження завдань/заходів/проектів на всіх територіальних рівнях управління та їх впливу на досягнення стратегічних цілей.

Слід зазначити, що для ефективного планування регіонального розвитку дуже важлива достовірна статистична інформація, представлена на деталізованому географічному рівні. А для того, щоб проводити порівняння між регіонами однієї країни, а також між країнами, статистичні дані повинні готуватись відповідно до міжнародних стандартів. Угода про асоціацію між Україною та ЄС передбачає поступове затвердження Україною стандартів ЄС, але регламент NUTS, який визначає ієрархію регіонів в ЄС, Україною ще не прийнято – процес переговорів з Євростатом ще триває.

Це означає, що нинішній поділ території України, який використовується для формування статистики, а також набір показників що використовуються, не дозволяє здійснювати суттєві порівняння з регіонами ЄС. Крім того, процес формування об'єднаних територіальних громад також потребує перегляду чинних українських стандартів формування територіальних статистичних показників.

 Тому я вважаю, що сьогодні, з одного боку, Державній службі статистики України необхідно використовувати досвід ЄС для підвищення якості, порівняльності та доступності територіальної статистики. З іншого боку, користувачі такої інформації, такі як Мінрегіон, мають підвищити потенціал своїх співробітників для розуміння та аналізу цих показників. Наша команда готова допомогти у сприянні діалогу між виробниками та користувачами територіальної статистики, а також забезпечити розвиток потенціалу в цій сфері.

Розробка регіональних стратегій на період до 2027 року має велике значення для подальшого розвитку нашої країни. Адже саме у планах реалізації регіональних стратегій мають бути відображені технічні завдання на проекти розвитку, що отримають державну підтримку у довго- та середньостроковій перспективі. Процес стратегічного планування, який вимагає стабільної та зосередженої роботи регіональних експертів упродовж 9-12 місяців, цьогоріч попав у вир політичної турбулентності, спричиненої президентськими та парламентськими виборами. У цей період важливо не піддатися спокусам політизації, а залучити в процес стратегічного планування широке коло представників зацікавлених сторін – для забезпечення виваженого прийняття рішень в інтересах перспективного розвитку регіону. Варто пам‘ятати, що наступний шанс зробити регіональні стратегії кращими буде аж через 7 років.

Особлива роль у розробці регіональних стратегій на період до 2027 року належить агенціям регіонального розвитку (АРР), які було створено у відповідності до Закону України «Про засади державної регіональної політики».

Закон визначив місце і роль АРР, як одного із ключових суб’єктів та важливого інституційного чинника у реалізації ефективної державної регіональної політики.Формат створення та діяльності АРР дозволяє досягнути синергії та партнерської співпраці між державним, приватним та громадським секторами, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями. Завдяки цьому у більшості регіонів вже почали діяти неприбуткові небюджетні установи, результатом діяльності яких має стати:

• ефективне планування і реалізація політики регіонального розвитку, оптимальне поєднання державних, регіональних та місцевих ініціатив, влади, бізнесу та громадськості;
• налагодження ефективної системи проектної діяльності, розроблення якісних проектів регіонального розвитку;
• підвищення інвестиційної привабливості регіонів, залучення інвестицій; підтримка розвитку малого та середнього бізнесу;
• підтримка експортної діяльності та сприяння суб’єктам місцевої економіки у виході на нові ринки;
• підтримка галузевого розвитку регіонів з урахуванням їх конкурентних переваг; розвиток міжрегіональної економічної інтеграції, розроблення міжрегіональних проектів тощо.

Державна стратегія регіонального розвитку націлена на зменшення диспропорцій між регіонами та підвищення їх конкурентоспроможності. Крім того, ключовими завданням для економіки України є впровадження інновацій і виробництво конкурентоспроможних продуктів з високою часткою доданої вартості. Але це залежить від інвестицій і, зокрема, від залучення прямих іноземних інвестицій. В цьому питанні існують великі дисбаланси: інвестиції головним чином зосереджені в Києві, Київській області та декількох обласних центрах. Експерти Програми «U-LEAD з Європою» прагнуть подолати цей дисбаланс, надаючи консалтингову підтримку в регіонах: органам місцевого самоврядування і агентствам регіонального розвитку. Це підвищує місцеву спроможність здійснювати пошук інвестицій, робить потенційних інвесторів більш обізнаними щодо інвестиційної привабливості регіонів, а також сприяє переходу інвестиційних процесів від стану попередніх концепцій до етапу фінансування. Роблячи це, наші експерти можуть використовувати найкращу практику роботи АРР в ЄС, враховуючи як територіальну, так і галузеву специфіку.

Лише ефективне використання конкурентних переваг та наявного потенціалу у поєднанні з активною інвестиційною діяльністю, вміле залучення всіх можливих джерел інвестування в економіку регіонів, міст, ОТГ може гарантувати динамічний розвиток територій. Зусилля на регіональному й місцевому рівнях мають бути зосереджені на формуванні і збереженні стійкого інтересу інвесторів до своїх територій, створенні необхідних інфраструктурних умов, максимальному сприянні і професійному супроводі інвестицій. Великий потенціал для реалізації проектів регіонального й місцевого розвитку має механізм державно-приватного партнерства (ДПП), який дозволяє залучити кошти, технології та досвід бізнесу для вирішення назрілих проблемних питань розвитку територій. Це стосується багатьох сфер: ЖКГ, освіти, охорони здоров’я, дозвілля і спорту, сфери побуту тощо. Використання ДПП на місцевому рівні залежить виключно від рішень органів місцевого самоврядування та здатності залучити бізнес у якості приватного партнера. Створення Центру малоінвазивної хірургії у Трускавці, інші пілотні проекти у Долині, Тростянці та Житомирі за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» демонструють реалістичність і доречність використання цього інструмента. Посилення навчальної та інформаційно-комунікаційної складової підтримки ДПП, демонстрація успішних прикладів дозволить привернути увагу і зацікавити бізнесові кола до цієї форми інвестування.

Владу часто звинувачують у пасивності чи небажанні вирішувати проблеми громадян і розвивати регіони та території. Проте за абстрактним поняттям «пасивність» насправді часто ховається усвідомлення обмеженості власних можливостей. Брак певних навичок, невміння комплексно аналізувати ситуацію, незнання інструментів та стратегічних підходів «підрізають крила» людям, що працюють в органах влади та самоврядування. І вони звертаються до простих і зрозумілих для обивателів речей – ремонту дахів і облаштування дитячих майданчиків. Головна місія навчальних заходів в галузі регіональної політики, програмно-проектного підходу – допомогти цим людям сміливіше глянути вперед, побачити нові горизонти, надати дієві інструменти, показати, що навіть складні проблеми можна і треба вирішувати, дозволити, нарешті, відчути свою здібність і змогу міняти життя людей на краще.

Хоча попереду ще багато роботи, вже сьогодні ми спостерігаємо, як розуміння підходів та інструментів ДРП, її зв’язків з місцевим розвитком, покращується. Це не тільки позитивно відбивається на процесах управління та прийняття рішень, але й сприяє більш прозорому, обґрунтованому та ефективному використанню публічних коштів для розвитку та задоволення потреб громадян.

Одним з інструментів впровадження ДРП став конкурс проектів Програми підтримки секторальної політики, фінансування якого проводиться за кошти отримані від Європейського Союзу. Проекти, що стали переможцями першого етапу конкурсу, впроваджуються у 22 областях України. Умови конкурсу, розроблені експертами нашої команди, дозволили профінансувати розвиткові проекти, що відповідають завданням Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року та направлені на підтримку інноваційної економіки, туризму, сільських територій, на розвиток людського потенціалу та загальноукраїнську солідарність.  

Програмно-проектний підхід, визнаний найбільш ефективним інструментом регіонального розвитку, дозволяє направляти кошти на конкурсній основі на вирішення більш нагальних проблем громадян. В умовах обмежених бюджетних ресурсів ефективне використання цих коштів є одним з найважливіших завдань уряду. Запровадження сучасної системи моніторингу та оцінки результатів впровадження проектів та програм задля оцінки ефективності досягнення стратегічних та операційних цілей Державної стратегії регіонального розвитку є одним з викликів, що сьогодні стоять перед нами.

Завдяки використанню європейських підходів Україні вдалося запровадити інноваційні інструменти та механізми фінансування регіонального розвитку, серед яких не лише кошти місцевих бюджетів, а й кошти державної фінансової підтримки регіонального та місцевого розвитку, обсяг якої у 2019 році становить понад 83 млрд грн. При цьому важливо, щоб представники регіональної та місцевої влади комплексно та системно підходили до реалізації регіональних та місцевих стратегій розвитку, використовуючи наявні фінансові можливості для впровадження не тільки проектів так званої «твердої» інфраструктури (будівництво, капремонти), а й «м’якої» інфраструктури (розвиток людського потенціалу) – тих проектів, які стимулюють «точки зростання», підтримують впровадження інновацій, розвиток нового виробництва, малого та середнього бізнесу.

Нова регіональна політика повинна стати інвестиційною політикою, яка націлена на підвищення конкурентоспроможності регіонів та на їх соціально-економічну інтеграцію, на ефективне використання державних і місцевих ресурсів для впровадження проектів, які сприятимуть економічному зростанню, інноваційному розвитку, створенню нових робочих місць, покращенню екологічної ситуації, а головне – поліпшенню якості життя людей.

У західноєвропейських країнах інвестиційна політика громад тісно пов'язана з просторовим плануванням, яке формулює принципи розвитку території. Цивілізація створює для природи та життя й здоров’я людини загрози, тому існує незаперечна необхідність здійснення заходів щодо просторового планування відповідно до принципів сталого розвитку. Для цього документація з просторового планування повинна правильно враховувати екологічні проблеми, належне управління водними ресурсами, забезпечення мобільності, захист культурної та природної спадщини, а також вимоги, що виникають у зв’язку з необхідністю адаптації до змін клімату. Просторове планування також є платформою, на якій необхідно розглянути, обговорити та збалансувати суперечливі державні та приватні інтереси, пов’язані з розвитком території.

Практично документація з просторового планування, яка визначає можливості розвитку території (і правила такого розвитку), є основою отримання адміністративних дозволів на здійснення інвестицій у цю територію. Окрім цього, затвердження документації з просторового планування радою громади підвищує почуття стабільності серед мешканців, серед землевласників, які мають конкретну основу для оцінки їх нерухомості, а також серед інвесторів, які отримують чіткі та прозорі правила використання території.

Сьогодні в Україні з’являються приклади одночасної та взаємоузгодженої розробки cтратегій економічного розвитку громад і схем планування їх території. Це дозволяє визначити на карті конкретні місця для реалізації завдань стратегії: майданчиків для створення індустріальних парків, туристичних дестинацій, організації інженерно-транспортної інфраструктури – і провести узгодження цих питань з мешканцями громади під час громадських слухань. Впровадження такого інтегрованого підходу до просторового та соціально-економічного розвитку громади є тим успішним досвідом країн ЄС, який ми втілюємо на практиці в українських ОТГ.

Здійснення діяльності з просторового планування потребує знання більш ніж ста кодексів, законів, інших нормативно-правових актів, державних стандартів, норм та правил. Тому відповідальні за просторове планування особи повинні мати високу кваліфікацію та практичний досвід роботи. Для надання їм методичної допомоги фахівцями Групи радників з впровадження державної регіональної політики Програма «U-LEAD з Європою» з України, Польщі та Хорватії було розроблено «Посібник з питань просторового планування для уповноважених органів містобудування та архітектури», який можна отримати за посиланням www.rdpa.regionet.org.ua/sp.

Як бачимо, на цей час Україна досягла значного прогресу у наближенні регіональної політики до принципів, стандартів, моделей і підходів, які прийняті у ЄС. Державна регіональна політика України поступово і послідовно перетворюється по суті в інвестиційну політику, спрямовану на підвищення конкурентоспроможності усіх територій країни і зміцнення загальнонаціонального економічного, соціального і політичного простору на основі інтегрованого функціонування 6 ключових складових: планування; фінансування; реалізації; моніторингу та оцінювання; інституцій регіонального розвитку.

Отже на наступний період перед нами стоїть ключове завдання: завершити реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади і конвертувати децентралізацію та нову систему державної регіональної політики у прискорене економічне зростання територій – побудувати згуртовану, децентралізовану, демократичну, конкурентоспроможну Україну!