Ірина Соломко: Колись у нашій студії ми говорили з вами про регіональну політику і ті засадничі документи, які існували в Україні. Але тоді складалося враження, що це була більш теорія, аніж практика. Чи зараз є підстави говорити, що з формування ми прийшли до впровадження цієї моделі?

Юрій Третяк: Саме так. 5 лютого 2015-го року Верховна Рада  прийняла Закон “Про засади державної регіональної політики”. Це рамковий закон, який створює в Україні систему управління державною регіональною політикою. І це той закон, який встановлює абсолютно новий етап в реалізації цієї політики. Державна регіональна політика сьогодні вже має можливість бути реалізованою на засадах, які діють в країнах Європейського Союзу.

Я можу коротко нагадати про ту систему, яку створив закон. Закон говорить про те, що ми повинні займатися плануванням регіонального розвитку як на державному, так і на регіональному рівні, розробляти відповідну стратегію і план її реалізації. Ця політика має свої фінансові інструменти. Одним з таких важливих інструментів є Державний фонд регіонального розвитку. В контексті реалізації політики ми говоримо про так званий проектний підхід, тобто не про безкінечний ремонт і реконструкцію якихось об’єктів, а про інтегровані проекти  розвитку, які стосуються розвитку людського капіталу, підтримки розвитку малого і середнього бізнесу, сільського розвитку. Ми говоримо про систему моніторингу розвитку як на регіональному рівні, так і державному. І ми говоримо про систему інституцій, які мають працювати з новою регіональною політикою. Це, зокрема, Міністерство регіонального розвитку.

Ірина Соломко: Тобто наразі відповідає за впровадження регіональної політики Міністерство регіонального розвитку?

Юрій Третяк: Так, на державному рівні це Мінрегіон, на регіональному рівні – це державна адміністрація та обласна рада. І згідно з законом вони отримали нові повноваження, нові функції: розробка стратегій, можливість створити агенцію регіонального розвитку, підготовка проектів регіонального розвитку як за кошти державного бюджету, так і обласного.

Ірина Соломко: Агенція розвитку області?

Юрій Третяк: Закон дає можливість кожній області створити таку інституцію, як агенція регіонального розвитку, одну на область. І ця агенція має свої певні важливі функції, зокрема, активізація всіх інституцій, муніципалітетів задля реалізації стратегії регіонального розвитку.

Ірина Соломко: В нас є приклади, коли агенції створювалися в містах, як наприклад, в Миколаєві. Це подібна модель?

Юрій Третяк: Так, є агенції, які працюють для окремого міста, є агенції, які працюють на цілу область. І ці агенції вже створюються за новим типом, адже в нас були вже агенції, які теж називалися агенціями регіонального розвитку, були громадськими організаціями, створювалися без участі влади і не в рамках цього закону.

Сьогодні ми говоримо про новий тип агенцій, яка була б заснована обласною адміністрацією, обласною радою та іншими важливими суб’єктами розвитку області. Це можуть бути і наукові заклади, і муніципалітети, бізнес-партнери – ті суб’єкти, які були б зацікавлені в розвитк області.

Отже, вони створюють таку інституцію, яка має три функції. Перша функція – постійний соціально-економічний аналіз ситуації в області, розуміння, які є тренди, куди рухається область, вміння проаналізувати як статистичну інформацію, так і ті процеси, які відбуваються, та зрозуміти, чи ці процеси сприяють розвитку, чи ні. Друга функція – постійно підтримувати функціонування діяльності так званого регіонального партнерства на рівні області, адже стратегія – це не одноразовий захід, її розробка триває від півроку до року, і пізніше всі, хто брали активну участь в розробці цієї стратегії, повинні розуміти, як вона реалізовується. Агенція повинна розвивати спроможність, в першу чергу, муніципалітетів, тобто сіл селищ чи міст області до розвиткової діяльності у формі проектів. Тому що сьогодні, завдяки децентралізації, об’єднані територіальні громади отримують набагато більше коштів на свій розвиток, а цей розвиток має здійснюватися на основі певних проектів. Третя функція – надання спеціалізованих послуг із залучення інвестицій, розвитку малого і середнього бізнесу тощо.

Ірина Соломко: Тобто ця агенція повинна контролювати їхню якість?

Юрій Третяк: Ні, вона повинна вчити розробляти і реалізовувати проекти. Але вона має допомагати муніципалітетами розробляти проекти, які можуть фінансуватися як за власні кошти громад, так і за ресурси, які з’явилися завдяки державній регіональній політиці. Якщо ми говоримо про ДФРР, то проекти можуть подаватися і органами місцевого самоврядування, і органами державної влади, на рівні району, області. Але дуже часто, вони, крім ремонтів і реконструкцій, нічого не подають. Тому агенція повинна взяти у свою роботу інструкцію з розвитку регіону, якою є план заходів з реалізації регіональної стратегії, і крок за кроком допомогти впровадити його.

Ірина Соломко: І він прописаний на кожну область?

Юрій Третяк: Так, на кожну область є такі плани, в них прописані технічні завдання на розвиткові проекти. І ці технічні завдання – або визначений якийсь проект, і під нього зазначені певні кошти з ДФРР і обласного бюджету, або другий тип таких технічних завдань. Наприклад, ми говоримо, що нам потрібно розвивати соціальну інфраструктуру в нашій області, наприклад, будувати і ремонтувати садочки. Виділяється певна сума коштів, і вже тоді муніципалітети в рамках цих коштів змагаються, щоб їхній проект підтримали.

Ірина Соломко: Тобто вони подають свій проект в агенцію?

Юрій Третяк: Ні, вони подають його до того органу, який проводить конкурс і має фінансування. Якщо ми говоримо про ДФРР, то вони подають такі проекти на розгляд комісії, яка приймає рішення, які проекти будуть підтримані від області в межах квоти, яка приходить з ДФРР на область.

Ірина Соломко: І до цієї комісії будуть долучені представники цієї агенції?

Юрій Третяк: Так.

Ірина Соломко: Коли ці агенції мають бути створені?

Юрій Третяк: Немає такого дедлайна, тому що в законі написано, що агенції можуть створюватися, але в плані дій уряду було записано, що до кінця цього року такі агенції мали б створитися. Зараз ми проводили онлайн нараду з областями, де вони ще не створені, то крім Харківської та Миколаївської областей, всі говорять про те, що до кінця року вони їх створять. В частині областей вони вже створені і добре працюють. Це Черкаська, Вінницька, Житомирська, Закарпатська області.

Ірина Соломко: Один з контраргументів щодо регіональної політики і децентралізації — федералізація. І досі багато людей вважають, що посилення регіонів – це міна сповільненої дії, яка в умовах України може призвести до негативних наслідків.

Юрій Третяк: Децентралізація – це коли ми створюємо потужні об’єднані громади на місцевому рівні, і фактично зміцнюємо базовий рівень, який надає найбільше публічних послуг для наших громадян. І через зміцнення спроможності цього рівня ми фактично зшиваємо країну на найнижчому рівні. Базовий рівень має бути найпотужнішим, тому що там мешкають люди, і вони повинні отримувати всі послуги і влада там має бути суперефективною.

Якщо говорити про регіональний рівень, то на мою думку, поки що, напевно, не варто залишати дуже багато коштів на регіональному рівні, щоб він міг розпоряджатися цими коштами, і якоюсь мірою стверджуватися в думці, що ми самі все можемо робити і нам не потрібна держава Україна, адже в нас багато коштів.

На мою думку, потрібна концентрація коштів на державному рівні для регіонального розвитку. Тому що регіонів як адміністративно-територіальних одиниць немає в багатьох країнах. Регіональна політика має справу з так званими функціональним регіонами, які є суто на мапі, і немає там ніяких обласних державних адміністрацій чи рад. Я не кажу, що те, що вони є в нас, це погано, але дуже часто певні політичні сили як раз і створюють загрозу через те, що вони підживлюються, ми знаємо, звідки. А якщо в них ще буде великий ресурс, щоб казати, що ми спроможні і нам не потрібен Київ, тоді буде багато шансів, що сепаратизм буде підживлюватися. Тому я за те, щоб кошти на регіональний розвиток концентрувалися в центрі, і за справедливими правилами та формулами, спрямовувалися на розвиток регіонів, в тому числі менш розвинутих. В нас дуже різноманітна Україна, регіони з різним потенціалом, але ми унітарна і солідарна країна, тому повинні дбати про всіх. І основна ціль державної регіональної політики – забезпечення високої якості життя людини, незалежно від місця проживання в межах території України.

Ми маємо державну стратегію, яка має три цілі. Перша – забезпечення конкурентоспроможності кожного регіону. Ми маємо надати можливість кожному регіону розкрити свій потенціал, як за рахунок цих ресурсів, які є на обласному рівні, так і з державного рівня певні кошти спрямовуються на розвиток регіонів. Але особлива допомога потрібна менш розвинутим регіонам.

Ірина Соломко: Ви говорили по гроші, що потрібен контроль, адже на минулий рік у місцевих органів влади було 10 мільярдів гривень в Ощадбанку, зараз — 16 мільярдів. Це тривожний дзвіночок, адже ваша думка була про те, що ці кошти мають акумулюватися на державному рівні?

Юрій Третяк: Ні, моя думка була про те, що кошти, які мають йти на регіональний розвиток на рівні області, для реалізації цілей державної регіональної політики мають концентрувати в центрі і розподілятися до рівня розвитку регіону та на цілі, які державна регіональна політика ставить перед собою. Кошти, про які ви кажете, акумулюються на рахунках органів місцевого самоврядування.

Ірина Соломко: Тобто це не є загрозою?

Юрій Третяк: Є думка, що це погане планування, є думка, що ці кошти десь там заплановані і ось-ось будуть реалізовані. Я думаю, що кожна сторона має рацію. Але якщо ці кошти, які лежать на рахунках, інвестувати в ті чи інші проекти розвитку тієї ж інфраструктури, то значна частина коштів піде зарплатами людям, які мешкають в цих містах, по-друге, вона повернеться податками в той самий бюджет. Ми з колегами рахували, що ці кошти повертаються податками, якщо реалізувати ці кошти через проекти, у більшому обсязі, ніж відсотки, які міста можуть заробити на депозиті.

Ірина Соломко: Наявність цих 16 мільярдів на рахунках говорить про те, що навіть, якщо даються кошти, наші місцеві органи влади їх не вміють використовувати?

Юрій Третяк: Міста відповідають на такі закиди, що в нас є дуже амбітні проекти, ми розробляємо відповідну проектну документацію, готуємося, і ці кошти відкладаємо на депозит. Інша думка полягає в тому, що залишок коштів означає, що грошей або забагато, або влада ними не достатньо ефективно розпоряджається. Важко відповісти, хто більш правий.

 Ірина Соломко: Ви сказали, що державна регіональна політика прагне того, щоб всі регіони стали сильними, і наразі це балансоване надання можливостей для більш слабких регіонів. Якщо говорити про те, наскільки змінилися регіони в цій градації – слабкі/сильні?

Юрій Третяк: На мою думку, кожен регіон України має певний потенціал. Основне завдання влади – знайти його і реалізувати. В нас є регіони, які мають поклади бурштину, але ми бачимо, як цей потенціал реалізовується. В нас часто такі потенціали перетікають в чиїсь кишені, замість того, щоб сприяти розвитку регіону.

Поза тим, є можливість віднаходити потенціали абсолютно в кожному регіоні. Ми не порівнюємо регіони один з одним, у нас є промислові регіони, сільськогосподарські, туристичні. Але регіональна стратегія дає можливість подивитися на сильні та слабкі сторони будь-якого регіону, і визначити потенціали, проблеми, які потрібно вирішувати. І є можливість кошти, які залишаються на рівні місцевого самоврядування, спрямовувати на вирішення таких проблем. Чи це робиться? Ні. Тому що часто місцеві чиновники говорять, що вони знають краще, і говорити про розкриття цих потенціалів через залучення широкого кола суб’єктів розвитку, на жаль, не доводиться.

Але держава передбачила певні інструменти. По-перше, державний фонд регіонального розвиту розподіляється таким чином: 80% серед усіх областей, а 20% між менш розвинутими областями. По-друге, є державна стратегія регіонального розвитку, яка дивиться на всю територію України, і визначає, які території слабші, і які потребують певної уваги від держави. І вже в рамках плану реалізації державної стратегії є можливість розробляти відповідні програми. Питання в тому – чи вони розробляються і чи є на це кошти? Ми зараз працюємо, щоб ДФРР мав можливість фінансувати не лише проекти, які є відповіддю на регіональні проблеми, але й проекти, які держава може спланувати відносно тих чи інших макрорегіонів, і  профінансувати їх.